аудиторський висновок повинен мати певну структуру та оформлення. У міжнародній практиці обов’язковими вимогами є посилання на те, що висновок складено незалежними аудиторами, а зміст висновків містить обов'язкові відповіді на такі основні питання:
1) аудиторський звіт (висновок) складено після повного здійснення усіх необхідних процедур, отримання потрібної інформації відповідно до існуючих стандартів і розкриває адекватно усі суттєві питання;
2) звітність правильно й об'єктивно розкриває та надає інформацію відповідно до даних обліку;
3) звітність підприємства складена відповідно до встановлених вимог.
Норми аудиту містять також вимоги до використання висловів, посилань на відхилення від облікових стандартів, на обмеження у зв'язку з наданням умовних висновків та інші, спрямовані на те, щоб аудиторський висновок не залишав у користувачів сумнівів щодо думки аудитора і розуміння ним фінансової звітності. У Великій Британії, наприклад, від аудитора вимагається помічати неузгодженість, якщо вона є, між показниками різних форм звітності клієнта.
Інші типи звітів аудитора передбачаються в національному законодавстві залежно від характеру наданої аудитором послуги.
Послуги у вигляді консультацій дозволяється надавати усно або письмово, оформлюючи довідки або інші офіційні документи, а у випадку послуг з експертизи — експертним висновком (актом). Виконання договору між аудитором і його клієнтом оформлюється актом прийняття-передання висновку чи іншого офіційного документа, складеного аудитором.
Послуги з операційного аудиту можуть надаватися з використанням форм листа менеджерові чи взагалі довільної форми листування. Але стандарти вимагають у випадках, коли мова не йде про офіційний аудит, обов'язкової вказівки в документах про те, що аудит не проводився. У цих випадках слово «аудитор» не повинно вживатися у звіті про надання послуги. Такі звіти можуть називатися листами про недоліки, листами до менеджерів і містити описи недоліків підприємства в системі обліку та контролю, відхилень від законодавства, неадекватності методів обліку й облікової практики та ін.
На замовлення керівництва холдингових компаній аудитори дають звіти про надання послуг (у тому числі й аудиту) дочірнім компаніям. У цих звітах дається інформація, замовлена керівництвом холдингів. [4, c.517]
Є чимало інших випадків складання аудиторських висновків спеціального призначення. Наприклад, коли аудитор дає висновок про окремі частини фінансової звітності, то вимагається окремою позицією цього висновку вказати, що він не стосується фінансової звітності в цілому.
Якщо аудитор адресує свій висновок до Національного банку або до державного органу, який регулює якусь специфічну сторону ринкової системи (фондовий ринок тощо), то для оформлення висновку встановлюються окремі стандартні форми.
Події після дати балансу аудитор вивчає в обов'язковому порядку. Річ у тім, що аудитор, по-перше, сам заінтересований знайти в цих подіях підтвердження своїх оцінок фінансового стану клієнта і таким чином набути більшої впевненості у своєму висновку, і по-друге, аудитор несе певну відповідальність за результати цих подій перед користувачами аудиторських висновків.
Події, що відбулися після дати складання фінансової звітності до дати підписання аудиторського висновку, досліджуються з метою отримання свідчень про те, що розвиток цих подій своєчасно виявлено і проаналізовано у звітності. Це підвищує впевненість аудитора щодо достовірності фінансової звітності. Приклади таких подій:
1. Матеріальні запаси, оцінити які було важко, тепер уже продані і є реально їх ціна продажу.
2. Один із покупців клієнта збанкрутував, і тепер сума дебіторської заборгованості цього покупця може бути впевнено віднесена до сумнівної та навіть безнадійної. [2, c.172]
Події, що відбулися після дати підписання аудиторського висновку, але до моменту оприлюднення фінансової звітності (разом з аудиторським висновком) у разі їх істотного впливу на інформацію про фінансову звітність вимагають від аудитора додаткових дій щодо розкриття цих подій (додаткові процедури), узгодження своїх дій з керівництвом клієнта та написання доповнення до висновку (новою датою) у випадку, коли керівництво клієнта підписало змінену фінансову звітність. Якщо ж аудиторський висновок вже було передано клієнтові, то аудитор повинен повідомити клієнта про недопустимість оприлюднення звітності без її коригування за наслідками подій після дати підписання аудиторського висновку.
У разі відмови клієнта зробити коригування аудитор повинен вжити заходів для інформування про це користувачів інформації.
Аналіз фінансової звітності починається вже на етапі попереднього дослідження клієнта та планування аудиту. Попередній аналітичний огляд звітності дає змогу скласти уявлення про клієнта, знайти у звітності невідповідності, розбіжності і передбачити для їх поглибленого дослідження певні процедури, а в крайньому разі відмовитися від співпраці з клієнтом. Попередній аналітичний огляд звітності вимагає загального огляду звітних форм та аналізу 1520 важливих показників фінансового стану клієнта за кілька років порівняно з показниками галузі.
Після аудиторської перевірки операцій та розрахунків і статей звітності та внесення виправлень у звітність за наслідками перевірки проводиться аналіз фінансової звітності та фінансового стану підприємства за повною програмою. Кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять власників і тому аудит фінансового стану є обов'язковим при аудиті акціонерних товариств. [5, c.389]
Аудитор може бути втягненим у судові спори, якщо перевірене ним підприємство зупинило свою діяльність унаслідок банкрутства протягом року після аудиту. Тому аудитор повинен старанно використовувати всі аналітичні процедури та дати правильні висновки. Методика і техніка аналізу фінансового стану і фінансових результатів підприємства розглядається в окремій навчальній дисципліні.